Демографічна криза в Україні – ще одна із багатьох проблем загальнодержавного масштабу, якої завдало російське вторгнення. Загалом, від початку війни, в ООН нарахували понад 18 мільйонів людей, що виїхали з країни, і лише дев’ять мільйонів з них повернулись. І чим довше триває війна – тим менше людей, вочевидь, повернеться додому, адже до тих пір більшість з них вже матимуть роботу та стале життя за кордоном. Крім того, за даними Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця, на територію росії окупантами депортовані від 200 до 700 тисяч українських дітей. Водночас, війна, падіння економіки та зростання безробіття не стимулюють тих, хто залишився в Україні, активно народжувати дітей. Чи можна зменшити руйнівний вплив падіння демографії – розбирались у Центрі громадського моніторингу та контролю.
Демографічна криза почалась задовго до війни
Скорочення населення України розпочалось ще на початку дев’яностих. Кількість померлих вперше перевищила кількість новонароджених ще у 1991-му, однак за рахунок міграційного припливу до 1993 року населення незначно зростало. На 1 січня 1993 року нас було 52 мільйони.
Відтоді народжуваність стрімко знижувалась, а мільйони людей покинули країну. Ще одна причина зменшення кількості населення – високий рівень передчасної смертності. Третина українців помирають до 65 років, більшість з них – чоловіки. До цього призводить комплекс чинників – нездоровий спосіб життя, вплив екології, низький рівень медицини.
На 1 грудня 2021 року, за даними Держстату, в Україні проживало 41,2 мільона населення.
Скільки зараз?
Нині, навіть офіційні розрахунки кількості населення в Україні, можуть бути лише приблизними. Приміром, за офіційними даними ООН, за 13 місяців війни в Україні загинули вісім тисяч цивільних. Проте ця статистика є вкрай неточною, адже лише в окупованому Маріуполі втрати можуть сягати 100 тисяч людей.
Скільки військових загинули в бою – ми також знатимемо лише після перемоги. Нині, за приблизними підрахунками НАН, в Україні можуть перебувати максимум 34–35 мільйонів людей.
Як сповільнити скорочення населення?
Щоби принаймні сповільнити скорочення населення в державі, вже необхідно проводити активну демографічну політику. Перша мета – стабілізувати кількість населення. Для цього треба повернути більшість жінок та дітей, що втекли від війни за кордон, вважає кандидат економічних наук Дмитро Шевчук. Також необхідно стимулювати народжуваність: гідними зарплатами та соціальними програмами для молодих батьків. Утім, відчутно вплинути на ситуацію, на жаль, можна лише впродовж кількох поколінь, тобто за 25–50 років. Після завершення війни, в Україні може статись невелике зростання народжуваності, адже ті, хто відкладав народження дитини – можуть реалізувати це бажання. Однак, на загальну демографічну ситуацію це навряд відчутно вплине.
За словами заступника директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України Олександра Гладуна, аби зупинити катастрофічні для української демографії процеси, уряду доведеться плідно працювати над розвитком територій, релокацією бізнесу, створенням робочих місць та розв’язанням проблем з житлом для населення. Адже чисельність населення – важлива складова для значимості держави у світі та економічного розвитку країни.
