«Гуцулка Ксеня» готує для захисників із тероборони

На фото – солдатка медичної роти Волинської бригади тероборони пані Оксана, позивний «Гуцулка Ксеня». Жінка родом з Львівщини, проте 37 років тому за направленням приїхала працювати на Волинь, де й зустріла свою долю – місцевого парубка Івана, – пишуть на фейсбук-сторінці 100-ї Окремоїбригада територіальної оборони.

В Оксани Володимирівни четверо дітей і восьмеро онуків («дев’яте в дорозі»)! Поки що найменшій онучці Олівії – два місяці, вона з’явилася на світ, коли бабуся вже стала до лав Збройних сил України:

– Побачила в телефоні оголошення, що у Волинській бригаді тероборони формується медична рота – потрібні лікарі, медсестри, водії, кухарі. Я за освітою агроном-плодоовочівник, все життя працювала агрономкою, головною бухгалтерко в сільраді, була директоркою комунального підприємства. Але їсти готувати вмію і люблю. Влітку мене часто запрошували сезонною кухаркою на бази відпочинку на Шацьких озерах – доводилося готувати на кількасот людей! От і подумала: то наші хлопці на Сході не матимуть чого смачно попоїсти, а я вдома сидітиму – не буде цього!

Медичну комісію у військкоматі пані Оксана проходила таємно від родини – правду ж сказала перед самісіньким від’їздом на Схід.

– Дітей я вже вигодувала, про онуків дбають їхні батьки, а мій Іван Іванович і сам доволі непогано вміє готувати – до Перемоги з голоду точно не помре, – жартує Оксана Володимирівна.

Разом з кількома колегами-кухарями «Гуцулка Ксеня» забезпечує смачними сніданками, обідами та вечерями і особовий склад медичної роти, і бійців, які лікуються в тамтешньому стаціонарі.

Подейкують, що ще такого не було, аби боєць за тиждень лікування не набрав кіло, або й півтора ваги. – А як же ж інакше – коли в меню для хворих і «відбивна зі свинини з помідорами під сиром», і «шашлик курячий на шпажці», і «борщ червоний з пампушками», не кажучи вже про смажену свіжу рибу та налисники і вареники з різними начинками.

– Пані Оксано, а що приготуєте на «обід Перемоги»?, – жартома цікавимося в «Гуцулки Ксені».

– Запечемо порося! Або й кілька поросят! Ще не знаю, де ми їх тут візьмемо – але точно запечемо!

Від редакції: Земляки із Зорянського старостинства Устилузької громади пишаються пані Оксаною, яка мешкає у селі Ворчин. Дізнавшись про рішення жінки, інформацію про яке оприлюднили у місцевій фейсбук-спільноті «Зоря  Online», зичать їй Божої допомоги та опіки, перемоги і якнайшвидшого повернення додому.

Вас може зацікавити

Більше схожих записів

keyboard_arrow_up